Впровадження медіаосвіти в практику роботи школи

З усіх завдань, що стоять перед вищими і середніми навчальними закладами, основним є активація навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Тому дуже важливо викликати у них інтерес до навчального предмета, перетворити клас з пасивних спостерігачів на активних учасників заняття. Вирішити це важливе завдання можна лише в тому разі, якщо викладач у своїй роботі використовує активні форми та методи навчання, формуючи навички та інтерес до самостійної роботи у учнів.

У сучасному суспільстві наукам гуманітарного циклу належить особлива роль, оскільки в процесі їх вивчення відбувається формування основ світогляду, становлення моральної соціально-політичної культури. Саме гуманітарна освіта формує особистість школяра, готує його до життя в нестабільному світі, навчає його сучасних форм спілкування, розвиває здатність до правильного сприйняття інформації та прийняття зважених рішень. У зв’язку з цим проблема інтеграції предметів гуманітарного циклу і медіа освіти продиктована самим життям і є дуже актуальною.
Медіаосвіта з успіхом і користю для учнів може бути інтегрована в курс читання молодшої школи, формуванні композиційних форм усної мови учнів, під час виховання хорошого читацького смаку, що сприятиме становленню справжньої творчої особистості.
У процесі медіаосвіти використовуються найрізноманітніші способи діяльності: дескриптивний (переказ змісту, перерахування подій медіатексту), класифікаційний (визначення місця медіатексту в історичному та соціокультурному контексті), аналітичний (аналіз структури медіатексту, мови медіатексту, авторських концепцій тощо), особистісний (опис стосунків, переживань, почуттів, спогадів, асоціацій, викликаних медіатекстом), пояснювально-оцінний (формування суджень про медіатекст, про його достоїнства відповідно до естетичних, моральних і т. д. критеріїв).
Медіапедагогіка пропонує різні креативні способи освоєння учнями таких понять, як «фабула», «сюжет», «тема», «конфлікт», «композиція», «кадр», «план», «монтаж» та ін. У найбільш загальному вигляді ці способи можна розділити на:
1) «літературно-імітаційні» (написання заявок на сценарії, написання міні-сценаріїв медіатекстів та ін.);
2) «театралізовано-ситуативні» (інсценізування тих чи інших епізодів медіатексту, процесу створення медіатексту й т. д.);
3) «зображувально-імітаційні» (створення афіш, фотоколажів, малюнків на теми надбань медіакультури тощо).